ГОЛОСИ ПРИЗАБУТОЇ ПАМ’ЯТІ

ГОЛОСИ ПРИЗАБУТОЇ ПАМ’ЯТІ

Геноцид ромів досі залишається маловідомим для українського суспільства. Це не просто частина жахливої історії Голокосту, а й одна з ланок антициганізму – багатовікового ланцюга пригнічень і переслідувань, базованих на упередженнях, що глибоко закоренились в європейському суспільстві.

У неділю, 2 серпня 2015 р. у Національному музеї історії України (Київ, вул. Володимирська, 2, 3-й поверх) відбулось відкриття виставки та презентації на тему «Пам’ять про нацистський геноцид ромів: український та європейський виміри (до 70-річчя закінчення Другої світової війни, до Міжнародного дня пам’яті жертв геноциду ромів та 10-ї річниці його офіційного відзначення в Україні)».

Вперше після 2007 року, (коли в березні-квітні в Українському домі експонувалась виставка із Центра документації та культури сінті і ромів «Голокост проти ромів»), в Україні відбулась культурно-меморіальна подія, що стала результатом співпраці державної музейної установи, ромських громадських організацій та академічної науки.

71 рік тому, у ніч з 2 на 3 серпня 1944 року у нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау в газових камерах було знищено 2897 циган. Загалом у цьому таборі загинуло понад 20 тисяч циган з 14 країн. У багатьох державах Європи 2 серпня відзначають на офіційному рівні як День вшанування пам’яті жертв нацистського геноциду ромів 1933-1945 років. З 2004 року до відзначення цієї дати долучилась і Україна (постанова Верховної Ради України № 2085-IV від 8 жовтня 2004 року). В квітні 2015 року в Європарламенті відбулись слухання і після голосування було прийнято рішення про визнання 2 серпня Загальноєвропейським днем пам'яті жертв геноциду ромів.

Такі дні пам’яті для ромської спільноти дуже важливі, певною мірою, навіть важливіші, ніж дні пам’яті в інших спільнотах. Оскільки роми не мають власної державності, інформаційних приводів привернути увагу до власної історії і власних проблем у них набагато менше, ніж у спільнот, які мають свою державність і інституційну підтримку.

На відкритті виставки в Міжнародний день геноциду ромів відбулась низка науково-просвітніх презентацій. Виставка тривала в Музеї впродовж тижня. На ній були представлені: слайд-шоу довоєнних фото ромів; експонувалися видання по темі, опубліковані в Україні та Польщі. Фотовиставка розташовувалась на 3-му поверсі музею и складалася з копій фотографій часів війни з німецьких архівів, що нині покладені в основу постійних експозицій по геноциду ромів і сінті в Німеччині і Польщі; світлин з відкриття пам’ятних знаків жертвам геноциду ромів, встановлених в різних регіонах України; традиції меморіалізації останніх років в Польщі та Німеччині; текстів-спогадів і фото українських ромів, які пережили геноцид; матеріали про дослідження геноциду ромів Українським центром вивчення Голокосту (візуальна інформація про сайт www.romagenocide.com.ua, проекти, шкільний конкурс, видання); інфографіка про пам’ятні дати до геноциду ромів у світі; текст рішення Європарламенту про відзначення Європейського дня пам’яті жертв геноциду ромів. Автором концепції була куратор виставки старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук Наталія Зіневич.

Організаторами заходу виступили Національний музей історії України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М .С. Грушевського НАН України, Міжнародний благодійний ромський жіночий фонд «Чіріклі»; захід відбувся за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У вступному слові модератора співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту Михайло Тяглий коротко окреслив історичні події, які стали поштовхом для встановлення пам’ятної дати 2 серпня – у міжнародному, українському і європейському контекстах.

Виставку привітав заступник директора з наукової роботи Національного музею історії України Богдан Патриляк, зазначаючи, що сумна подія, яка зібрала усіх присутніх, досі залишається малознаною в українському суспільстві. Змінити цю ситуацію мають у співпраці українські державні наукові й культурні інституції, а також ініціативи ромських громадських організацій та інші сектори громадянського суспільства.

З вітальним словом виступила віце-президент Міжнародного благодійного ромського жіночого фонду «Чіріклі» Земфіра Кондур, наголосивши у своєму виступі, що на сьогодні пам’ять про геноцид ромів швидко втрачається як пласт родинної історії, бо відходять безпосередні свідки тих подій, тому вкрай важливо переносити акцент з неофіційного відзначення на офіційний рівні пам’яті. Для цього ромським громадам недостатньо лише усвідомлення факту спільних трагічних подій часів Другої світової війни – над увічненням пам’яті потрібно більш активно працювати, аби майбутні покоління не стали ані жертвами, ані катами.

Вважливе місце в тривалій боротьбі за громадянські права і встановлення історичної справедливості належить голові Центральної ради німецьких сінті та рома Романі Розе (з 1982 року), директору Документального і культурного центру німецьких сінті та рома (відкрито в Гейдельберзі 1990 року). 13 осіб з його родини були вбиті нацистами в таборах Аушвіц і Равенсбрюк під час геноциду. Юліан Кондур здійснив синхронний переклад з англійської відео програми «Німецька хвиля» (відео є в ютюбі), у якій Романі Розе розповідає про історію створення Меморіалу загиблим ромам в Берліні і його відкриття наприкінці 2012 року.

Ромська поетеса, киянка Рані Романі (Раїса Борисівна Набаранчук) прочитала свої вірші про Бабин Яр і трагедію війни ромською мовою, а також висловила свої думки з приводу невирішеності питання зі встановлення пам’ятника загиблим у Бабиному Яру ромам, серед яких були і члени її родини.

Першими жертвами в Бабиному Яру були чотири ромські табори. Це були кочові роми, які приїхали до Києва. Зазвичай восени роми кочували у міста, оскільки та знаходились великі ярмарки, де вони торгували. Впродовж окупації в Києві періодично проводились облави на ромів, які змушені були переховуватись у підвалах, та тікати у сільську місцевість.

Рані Романі також поділилась враженням від участі в цьогорічному польському меморіальному Міжнародному «Каравані пам’яті» ромів, який відбувся 23-25 липня 2015 р. в Малопольському воєводстві. Організатори події - співробітники Тарновського етнографічного музею разом із численними гостями, більшість з яких становили роми, відвідали міста Тарнов, Жабно, Бельча, Боржечин, Щурова, де вшанували пам'ять ромів, знищених в роки Другої світової війни (https://www.facebook.com/tania.storozhko/media_set?set=a.705687416198942.100002730698373&type=3).

В презентації про культуру пам’яті про геноцид ромів старший наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук Наталія Зіневич розповіла присутнім про історію визнання міжнародною спільнотою факту нацистського геноциду ромів за расовою ознакою, крізь призму біографії родини Романі Розе, та підйоми і спади процесу меморіалізації геноциду ромів в Україні впродовж останніх двадцяти років.

З погляду нацистської расової теорії, роми сприймалися як загроза расовій чистоті німців. Хоча цигани були вихідцями з Індії і говорили мовою індо-арійської групи, тобто, були арійцями не менше, ніж самі німці, була розроблена псевдонаукова теорія, за якою, європейські роми – це суміш арійського племені з найнижчими расами всього світу. Це нібито пояснює їхнє бродяжництво й асоціальність.

Для вивчення ромів в ІІІ Райху створювалися спеціальні інститути. В Антропологічному інституті Дюкінгеймського університету донедавна зберігалася картотека на 20 тисяч знищених ромів. Це 16-метрові стелажі з документами, фото, відбитками пальців, переліком родичів. В міжвоєнний період нацисти вивчали циган, щоб убивати... Це наклало негативний відбиток на спілкування ромів із науковцями. І досі цей негативний вплив заважає розвитку ромської науки, бо на генетичному рівні закладений страх того, що будь-яка інформація про ромів може бути використана проти них, продовжує перебувати в полі думок ромів.

Під час відкриття виставки відбувся показ відеороліка, створеного ромськими студентами, з коментарем Юліана Кондура. Соціальний відеоролік переміг у конкурсі творчих робіт «Країна пам’яті», організованому Посольством Угорщини в Україні в рамках головування в Міжнародному альянсі пам’яті жертв Голокосту (International Holocaust Remembrance Alliance, IHRA) у партнерстві з Ромською програмною ініціативою Міжнародного фонду «Відродження» та Інститутом візуальної історії та освіти Фонду Шоа. Відеоролик із закликом «Знай. Пам’ятай. Ділись» створили молоді роми з різних міст України. Більшість учасників проекту розповіли о своїх враженнях від участі в проекті, зазначаючи, що передусім для себе зрозуміли, наскільки мало їм відомо про трагедію власного народу. Аби почати змінювати цю ситуацію, організатори виставки подарували студентам українське видання книги Ніколая Бессонова «Циганська трагедія», т. 2 – «Озброєна відсіч» (Харків, 2010), опубліковану ромською організацією «Чачіпе» і люб’язно надані Миколою Бурлуцьким.

За відеопрезентацією про щорічні меморіальні «Каравани памʼяті» у Польщі розповіла аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Тетяна Сторожко. Були окреслені основні складові вже усталеної традиції увічнення пам’яті ромів, загиблих у Польщі під час Другої світової війни, подвижницьку працю директора музею циганської культури Адама Бартоша та очолюваного ним колективу співробітників, продемонстровані оригінальні фотографії з цьогорічного заходу.

В рамках освітнього проекту, що реалізується на базі Етнографічного музею в Тарнові, де функціонує постійна виставка, присвячена історії та культурі ромів, проводяться регулярні зустрічі ромських дітей (а також їхніх неромських друзів). Через безпосередній контакт зі спадщиною своїх предків циганські діти мають змогу усвідомити себе частиною окремого народу, познайомитися з власною історією та культурою.

Відкриття виставки завершила презентація Михайлом Тяглим проекту Українського центру вивчення історії Голокосту «Геноцид ромів часів окупації України (1941-1944): дослідження, викладання, увічнення пам’яті», що виконується за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє».

На заході також було анонсовано створення ромського радіо. Вихід в ефір програм (ромською, українською, російською та англійською мовами) й запуск мультимедійного інтернет-порталу відбудуться наприкінці вересня 2015 року.

Популяризація знань про геноцид ромів, історію боротьби за право увічнювати пам'ять про загиблих, вітчизняний та зарубіжний досвід взаєморозуміння можуть стати важливим кроком до започаткування суспільних змін, які дозволять розвивати культуру поваги до етносу, представники якого вже понад сім століть мешкають поруч з нами. Це шлях до подолання стереотипів і страхів, породжених упередженнями та елементарним незнанням історії та культури сусідів. Це одне з актуальних завдань українського суспільства на шляху до толерантності, миру та розвитку.

Владні структури, на жаль, сьогодні не долучені до цього процесу. Приємним винятком стала офіційна заява очільника Закарпатської облдержадміністрації Г. Москаля, який пообіцяв, що обласна влада виділить кошти та оформить офіційне встановлення пам’ятного хреста на місці масових поховань ромів, які померли під час Другої світової війни на території трудового ромського табору «Шахта». Цьогоріч заява від Міністерства культури до 2 серпня на офіційному сайті обмежилася лише констатацією факту проведення цієї виставки в підпорядкованій ним державній установі – Національному музеї історії України.

Експонована в Києві фотовиставка та історична й меморіальна презентації були показані під час одноденних презентацій для працівників Центральної бібліотечної системи Дарницького району, а також в Чернігові, Одесі та Запоріжжі.

 

Наталія Зіневич

Фото Ольги Каменевої

лінк на фб-подію з фото та іншими матеріалами:  www.facebook.com/events/157508471247022/