Карта № 3. Розподіл між німецькими виконавцями та місцевими співучасниками у злочинах щодо ромів.

Карта № 3 містить відомості про те, хто саме скоював вбивства ромів.

Із 155 відображених на карті випадків масових убивств ромів історичні джерела не містять відомостей про виконавців злочину у 58 випадках. Це наочно доводить необхідність подальших досліджень та пошук додаткових джерел.

50 розправ, за наявними джерелами, вчинені лише німецькими виконавцями (Вермахтом, айнзацгрупами поліції безпеки та СД, або стаціонарними підрозділами цих установ, або поліцією охорони порядку, або жандармерією).

24 страти було проведено німцями за участі місцевих допоміжних поліцейських. Службовців місцевої поліції – формувань шуцманшафту – німці використовували для збирання, конвоювання та подекуди страти ромів. Місцева поліція забезпечувала допоміжні функції арешту або збирання та конвоювання ромів до місця розстрілу, а вбивства виконували саме німецькі підрозділи.

У трьох випадках із ромами розправилися члени українського націоналістичного руху.

Зрештою, 20 екзекуцій – це такі, коли місцеві поліцейські вчиняли арешти та розправи без наказу з боку німецького керівництва та участі німців, або, принаймні, у наявних джерелах про ці накази/участь не йдеться. Можна констатувати, що на середину 1942 р. ставлення до «циган» як меншини, яка підлягала знищенню, вже було усталеною складовою окупаційної політики та сприймалося місцевими колаборантами як рутинне завдання.